?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

П. О. Максимов
УДК 418.1:398.87                         
Галицько-буковинська лiтературна  школа  ХII–ХIII ст.  (друга частина)
I. Буковинськi iсторичнi пiснi  епохи князя
Володимира Ярославовича Галицького
(1187–1198 рр.)

   “Ой тури, тури, буйнiї звiрi”6
                               Ой тури, тури, буйнiї звiрi,
                                 Що там чувати в нашiм Пiдгiр’ї?
                                 Ой брате, брате – добре чувати –
                                 Ходить свiтлицев Божая мати.
                         5    Ой ходить, ходить, столи вкриває,
                                 В золотi куби вина зливає.
                                 Ой гоя, гоя, золотi куби,
                                 буде з вас пити синок мiй любий.
                                 Ой буде, буде, але не нинi,
                10    Бо вiн сьогоднi в княжiй гостинi.
                                 Ой гостить, гостить, кубами дзвонить,
                                 Царському столу кучерi клонить.
                                 Ой царю, царю, нiмецький княже,
                                 Вiдпусти мене в Пiдгiр’я наше.
                        15       Ой пiдеш, пiдеш, пiдеш, дружино,
                                 Але, як вип’еш червоне вино.
                                 А на цiм словi – бувай здорова,
                                 Бувай здорова, ненечко моя.
                                 Та й не журися за свого сина,
                        20    Твiй син ся має, як гай-калина!
                                 А гай-калина сiм рiк не цвила,
                                 В шовковi трави гiлля клонила.
                                 Гiлля клонила, та все низенько
                                 Та все до тебе, ти, моя ненько.
   Для подальшого текстологiчного опрацювання подамо твiр у ви­глядi переказу: I. Галицький князь гостює у нiмецького царя. Його турбують подiї, що вiдбуваються на рiдному Прикарпаттi. Вiн звертається до своїх “братiв-турiв” i чує у вiдповiдь, що є  добрi новини. З покровительства Богородицi його вже чекає дома стiл, прибраний золотими кубками з вином... II. Князь просить нi­мецького царя вiдпустити його додому.Той обiцяє допомогти, але за певних умов... III. Немов закiнчуючи спiлкування з помер­лою матiр’ю, князь про­щається з нею i просить не журитися за нього, бо вiн такий же живучий, як гай-калина. Хоча й ця гай-калина ледь не за­гинула за останнi сiм рокiв...
    Оскiльки у текстi згадана княжа доба галицько-буковинсь­ких земель (Пiсня, ряд.2,10), то порiвняння подiй пiснi з лiтопис­ни­ми вiдомостями дає пiдстави ототожнити дiйовi особи твору та визначити їх у часi i просторi. Йдеться про перебування галиць­ко­го князя Володимира Ярославовича в нiмецького iмператора Фрiд­рiха I Барбароси у 1189 р. ( Пiсня, ряд.10-14). Саме тодi “нi­мець­кий цар” допомiг князевi Володимиру повер­ну­ти бать­кiв­ський престол у Галичi ( Пiсня, ряд.3-8, 13-16). Докладно ця iс­то­рiя описана у Iпатiївському та Руському лiтописах7. Початок згаданого у текстi бурхливого семи­рiччя (1182-1189 рр.) пов’язаний з двома прикрими для князя Володимира подiями: у 1182 р., внаслiдок конфлiкту з батьком – Ярославом Осмомислом, вiн був змушений залишити Галич; у тому ж роцi у Володимирi на Клязьмi померла його мати – Ольга Юрiївна (Пiсня, ряд.20-24).
    Розглянемо основнi питання атрибуцiї твору. Не викликає сум­нiву, що вiн був опрацьований у Новий час (ХVIII – ХIХ ст.). Саме на це вказують ритмiчна побудова та спосiб римування ряд­кiв. Вiд­значимо також, що звертання до померлої матерi фор­му­лою про­ща­вання “бувай здорова” (Пiсня, ряд.17,18) свiд­чить про певну втрату достатнього розумiння змiсту пiснi. Цiкавою озна­кою дав­ньо­руського походження твору є перегук його з початком вiдомої билини “Василий Игнатьевич”8 :

                    Не по матушке было по Невы – реки,
                    Тут плыли – выплывали два гнеды тура,
                    Кабы навстречу им матушка родимая:
                    “Уж вы здравствуйте, туры да дети малые!”–
                    “Уж ты здравствуй, матушка родимая!
                    Кабы ты же, турица златорогая!”
                    –Уж вы где же, туры, да были – спобыли?
                    Вы чего же, туры, да много видели?”
                    –“Ох, мы были ­– то, матушка, во Шахове,
                    Уж мы были, государыня, во Ляхове...
 
    Не можна не помiтити i спорiдненiсть деяких лексичних фор­мул i образiв пiснi з такими видатними пам’ятками галицько-бу­ко­винської лiтературної школи ХII – ХIII ст., як “Слово о плъку Иго­рeв”, “Моление Даниила Заточника” та “Євшан-трава”. Порiвняймо: “Ой тури, тури, буйнiї звiрi...” (Пiсня, ряд.1);  “Буй Туръ Всеволодъ”,  “Яръ туръ Всеволоде”, “ Ты, буй Рю­ри­че” (“Слово о полку Iгоревiм”); “... храборъ бо б, яко и туръ” (“Євшан-трава” ); “Ой пiдеш..., дружино, але як вип’єш чер­во­не вино” (Пiсня, ряд.15-16); “Чръпа хуть ми синее вино съ тру­домь смшено...” (“Слово о полку Iгоревiм”). При­вертає ува­гу i подiбнiсть символiчних образiв рослин для визначення психо­ло­гiч­ного стану людини: “Плачется мати Рос­ти­славля по уноши Кня­зи Ростислав.Уныша цвты жалобою, и древо с тугою къ зем­ли преклонило” (“Слово о полку Iго­ре­вiм”); “Азъ бо есмь, аки она смоковница проклятая: не имю плода покаянию”. “Азъ бо есмь, гос­по­дине, аки трава блещена, растяше на застнии, на ню же ни солнце сиаеть, ни дождь идет... Азъ бо есмь, княже, аки древо при пути: мнозии бо поскають его и на огнь мечють... Пшеница бо много мучима чистъ хлбъ являетъ” (“Моление Даниила Заточника”). “Твiй син ся має, як гай-калина! А гай-калина сiм рiк не цвила, в шов­ковi трави гiлля клонила. Гiлля клонила, та все низенько, та все до тебе, ти, моя ненько (Пiсня, ряд.20-24).
    Щодо побудови твору, то стислiсть викладу i точнiсть вiдо­мо­стей разом з високою поетичнiстю єднають пiсню зi згаданими па­м’ятками галицько-буковинської лiте­ра­турної школи ХII–ХIII ст. Оскiльки давньоруськi лiтературнi пам’ятки, як правило, ство­рювалися як живий вiдгук на подiї часу, є пiдстави визначити да­ту написання твору – 1189 рiк. З огляду на змiст пiснi можна та­кож ствер­джувати, що автор пiснi був поетом з твор­чого ото­чен­ня князя Володимира Ярославовича Галицького.




“Ой летiла пава”9

            Ой летiла пава,                15       Третя прилетiла,     
                         Серед села стала.                Кiнець нiжок сiла.
                         Кого вона вбила?                Та, що на серденьку,
                         Вдовиного сина.                    То мати рiдненька, 
         5       Нема кому дати                    Та, що кiнець голiв,
            До вдовицi знати,            20       Рiдненька сестричка,
            Щоби прийшла вдова            Йа та, що у нiжок,
            Сина поховати.                    То рiдна дружина.
            Прилетiли д’нему                Ой мамочка плаче,
        10 Три пташки райськiї:            Що йго породила,
                         Перша прилетiла,            25       Йа сестричка плаче,
                         На серденько сiла,                Що йго вибавила,
                         Друга прилетiла,                Йа дружина плаче,
                         Кiнець голiв сiла,                Що вiрно кохала.
                 Ця iсторична пiсня-реквiєм є твором галицько-буковинської лiтературної школи кiнця ХII ст. Пiсню-плач було написано у 1198 р. на смерть князя Володимира Ярославовича, який був од­ним з провiдних авторiв згаданої школи. Хоча iм’я князя не наз­ване у текстi, збiг усiх вiдомостей, що викладенi у творi, з iсто­рiєю гали­ць­кої династiї Ростиславовичiв II-ої половини ХII ст. є достатньою пiдставою для ототожнення героя пiснi з особою кня­зя Володимира. У вiдповiдностi до європейської середньо­вiчної лiтературної традицiї пам’ятка має чотири площини осмислення: iсторичну, моральну, алегоричну та анагогiчну (мiстичну). При поєднаннi вони складаються в акорд гiркої скорботи i глибокого суму.
    Подаємо коментар до деяких рядкiв твору:
    1 - 3 “Ой летiла пава, серед села стала. Кого вона вби­ла?” Згадка про паву (павлина) не випадкова i мiстить натяк на те, що причиною передчасної смертi князя Володимира стало вороже ставлення до нього батька, Ярослава Осмомисла (Див.: Книга Йова 39 (13-16))10 : “(13) Чи ти дав гарнi крила павлину i пiр’я i пух страусу? (14) Коли кладе на зем­лi свої яйця i на пiску їх вигрiває, (15) вiн забуває, що нога їх мо­же роздушити, що дикий звiр їх може розтоптати (16) До власних дiтей вiн жорстокий,  мов би вони не його були; йому байдуже, що праця його марна”.
    4 - 6 “Вдовиного сина. Нема кому дати до вдовицi знати...” Йдеться про “солом’яну удову” княгиню Ольгу Юрiївну, за­кон­ну дружину Ярослава Осмомисла. Батьки князя Володимира разом не жили. Останнi роки княгинi Ольги пройшли на її бать­­кiвщинi, у Володимирi на Клязьмi, де вона добровiльно постриглася у чер­ницi пiд iм’ям Єфросинiї. Померла вона у 1182 роцi, тобто за 16 рокiв до подiї, якiй присвячена пiсня.
    9 - 10 “Прилетiли д’нему три пташки райськiї...” “Три пташки” – янголи є посланцями триєдиного Бога: Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого. Далi за  текстом стає зро­зумiлим, що це пере­втiленi у янголiв душi померлих, якi були у минулому найбiльш близькими людьми князевi Володимиру.
    12-28 У цих рядках вимальовувається досить  цiкава  симво­лiч­на схема, що має чотири згаданих площини для осмислення:

 
мпа.jpg

 
    18 “То мати рiдненька...” – Ольга Юрiївна, дочка великого князя київського Юрiя Довгорукого, дружина галицького князя Ярослава Осмомисла.
    20 “Рiдненька сестричка...” У князя Володимира були три рiднi сестри. У 1198 р. двi з них були живi. Йдеться про Више­сла­ву Ярославiвну, дружину герцога Познанi Одеона, що помер­ла у 1194 р.
    22 “Рiдна  дружина...” У князя Володимира були двi дру­жи­ни: перша – Болеслава, дочка великого князя київського Святослава Всеволодовича, одного з героїв “Слова о полку Iгоревiм”, яка, на думку бiльшостi дослiдникiв, померла десь у 70-х роках  ХII  ст;  друга – “попадя”, остання згадка про яку подається у лiтопису під 1188 роком. Доля її достеменно не­вi­дома. Важко визначити про яку саме з них йдеться у пiснi.
    Зрозумiло, що вiдсутнiсть у текстi iменi князя Володимира може викликати сумнiви читача щодо ототожнення героя. Звичайно, саме таке прочитання є дослiдницьким припущенням, i автор цих рядкiв з великою зацiкавленiстю ознайомиться з бiльш переконливою контрверсiєю.
Примiтки

    6. Пiснi Буковини. – c.73. Запис Якiвчука А.Ф. вiд Гарас Євдокiї Пет­рiвни (1907р.н.) з мiста Вашкiвцi Вижницького району (1967р.).
    7. Див. та­кож: Толочко П.П. Iсторичнi портрети. – К., 1990. – C.257-268; Махновець Л.Є. Про автора “Слова о полку Iгоревiм”.– C.227-241.
    8. Онучков Н.Е. Печорские былины. // Былины. – Л., 1954. –C.186. (N18. Записано от А.Д.Осташевой)
    9. Пiснi Буковини. – C.280-281. Запис Якiвчука А.Ф. вiд Собко Олени Михайлiвни (1908р.н.) з м.Вашкiвцi Вижницького району (1971 р.).
    10. Библия. – Брюссель, 1973. – С.694; Святе письмо. – 1992.– С.614.
Резюме
  Текстологическое изучение четырёх буковинских песен позво­лило установить их не фольклорное, а авторское происхождение. Все они относятся к галицко-буковинской литературной школе XII–XIII ст., известной по таким шедеврам, как “Слово о полку Игореве”, “Моление Даниила Заточника”, “Слово о погибели Русской земли” и другим. В песнях отражены исторические события, связанные с эпохой правления князя Владимира Ярославовича Галицкого (1187–1198 годы), по-нашему убеж­дению, одного из авторов “Слова о полку Игореве”.
Summary
  Тhe textological investigation of four Bukovynian songs allowed to state their not folklore but author’s origin. All of them belong to the Halych-Bukovynian literary school of  the  XIIth – XIIIth centuries, famous for such master pieces as “Slovo o polku Igoreve”, “Моlenie Danyila Zatochnyka”, “Slovo o pogibeli Russkya zemli” and others. Is these songs the historical events, connected with the epoch of prince Vladimir Yaroslavovych Halytsky’s rule (1187-1198 ), who was one of the authors of “Slovo o polku Igoreve”. (Переклад Чуйко У.Д.)
01птах.png
Максимов Павло Олександрович – [11.VІІІ.1946, Чернівці – 26.ІV.1997, Івано-Франківськ]. Закінчив Саратовський медичний інститут. Відомий чис­ле­нними публі­ка­ція­ми з кирило-мефо­діївсь­кої тематики, епі­гра­фі­ки, а також тексто­ло­гічними розвід­ками пам’яток галицько-буковинської літе­­ратурної школи ХІІ–ХІІІ ст.  Служив військовим лікарем. Два роки був начальником інфекційного відділення Кабульського шпиталю (Афганістан). У 1986—1992 роках працював начальником медичної служби аварійно-рятувального загону Чорнобильської АЕС.

Profile

tretyak_igor
подорожі позбавляють від ілюзій
Website

Latest Month

June 2018
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel