?

Log in

No account? Create an account
 Ця стаття змінила і моє життя, і мою професію. У 1994 році співробітниця, Людмила Миколаївна, попросила зробити комп’ютерний набір статті її чоловіка, Павла Олександровича Максимова. Чоловік її був лікарем від Бога, а у вільний час захоплювався палеографією, мистецтво- та літературознавством. В статті досліджувалися буковинські пісні і доводилось їхнє не фольклорне, а авторське походження. Це дозволило зробити атрибуцію цих пісень як творів галицько-буковинської літературної школи XII–XIII ст., відомої по таких шедеврах, як "Слово о полку Ігоревім", "Молєнiє Да­­нiї­ла Заточника”", "Слово про загибель Руської землі". Тобто цим пісням по 800 років, і вони збереглися в народній пам’яті без спотворень.  Це настільки мене вразило, що я пішов знайомитися з Павлом Олександровичем. Нажаль, тоді в Україні був повний занепад видавничої справи, надрукувати це десь в часописі було не реально, а дві сторінки в університетському віснику коштувало торбинку купоно-карбованців. І тоді я вирішив видавати свій науковий гуманітарний альманах. Назвали ми його «Галицько-буковинським хронографом». Перше число вийшло в кінці 1996 року, де, власне, і було надруковане це дослідження, а в 1997 році я заснував власне видавництво і звільнився з СКБ.
мпа.jpg

П. О. Максимов
УДК 418.1:398.87                     
Галицько-буковинська лiтературна  школа
 ХII–ХIII ст.
Галицька держава ХII–ХIII ст. була визначним центром європейської культури. Саме тут iснувала лiтературна школа, що мала у своєму доробку такi вiдомi шедеври, як “Молєнiє Да­­нiї­ла Заточника”, “Слово про загибель Руської землi” i “Сло­во о полку Iгоревiм”. Лiтературнi осередки мiстилися не тiль­ки в Галичi, але й на Буковинi та у Молдовi. Подальша iсто­рич­на доля цих земель склалася по-рiзному. Отож, щоб не втратити пам’ять про те, що багато творiв було написано i збе­ре­же­но не тiльки на Галичинi, але й на Буковинi, а також з огляду на ви­значний внесок су­час­них буковинських фiлологiв та iсторикiв  у до­слiд­ження галицької культурної спадщини цiй лiтературнiй школi було надано назву галицько-буковинської. Зараз корпус творiв, галицько-буковинське походження яких науково дове­де­но, скла­дає 23 назви. Зауважимо також, що цi пам’ятки збереглися не тi­ль­ки у рукописах, але i як фольклорнi твори лiтературного по­ход­­жен­ня. Звичайно, подання кожного з цих шедеврiв потребує науково обґрунтованої атрибуцiї i тексто­ло­гiчної розвiдки. Маємо намiр послiдовно ознайомити  читача з цими перлинами галицької культурної спадщини.
I. Буковинськi iсторичнi пiснi  епохи князя
Володимира Ярославовича Галицького
(1187–1198 рр.)
“Ой мала мати одного сина”.1
У творi йдетьсяRead more...Collapse )
М. В.Теплинский
Фольклор интеллигенции
Тексты и размышления
Несколько вводных замечаний
В последние десятилетия достаточно часто возникали споры о судьбах фольклора в современную эпоху. Сохраняется ли фольклор в эпоху радио и телевидения? Какие жанры исчезли, а какие продолжают свое существование? Каковы особенности функционирования устного поэтического творчества в новых условиях?
То, что традиционный фольклор претерпел в XX веке весьма существенные изменения, не вызывает сомнений. Попытки искусственно реанимировать, например, былины ни к чему хорошему не приводили. Правда, стремление найти во всех областях жизни (хозяйственных и идеологических) признаки расцвета и невиданных достижений приводили к весьма комичным ситуациям. Так, в книге "Фольклор советской Карелии" (Петрозаводск, 1947) довелось читать строки, которые меня, тогда, начинающего вузовского преподавателя, поверглиЧитати даліCollapse )
Ю. І . Султанов
  
«Заповітна мова» класичної суфійської поезії епохи мусульманського Ренесансу.
Тільки істина знає, що є істинним.
     Наджмуддін Кубра*

Спочатку було Слово. Священні Книги – Біблія і Коран – засвідчили це як вияв Божественної волі. З давніх-давен Слово мало магічне значення, приваблювало своєю загадковістю, прихованим, для необізнаних, змістом. На Близькому Сході існував своєрідний культ Слова. Віра в могутню, магічну силу Слова своїм корінням сягає глибин сивої давнини, наприклад, «Мантра Спента» – «впливове», священне слово «Авести», головна молитва, яка передається верховним магом від одного до іншого.
     Слово – це зброя архаїчного поета, засіб передачі надзвичайних знань. Сам поет –Read more...Collapse )
Колись офіс мого, вже не існуючого видавництва, знаходився в приміщенні Теологічної Академії. Космологію і логіку там викладав астроном, астрофізик Іван Антонович Климишин. Ще за радянських часів він входив в склад комісії при АН СРСР з написання історії астрономії. Але совок припинив своє існування, а комісія так і не спромоглася виконати свою місію. Тоді Іван Антонович за кілька років написав цю книгу самотужки, але видати бажаючих не було. Одного разу він приніс рукопис "Історії астрономії" у видавництво, третій примірник, друкований на друкарській  машинці. Кілька місяців я то сканував, розпізнавав, укладав, Іван Антонович ретельно то вичитував, а коли книга була готова до друку, її виданню посприяв ректор Івано-Франківської ТА, єпископ Софрон Мудрий. Так в 2000 році з’явилось перше видання цієї унікальної, по суті єдиної в світі повної історії астрономії. В 2006 році автор продовжив її до 2000 року і ми зробили друге видання. Скачати його можна тут


https://www.facebook.com/groups/1636153696606246/2020008301554115/

Климишин І. А. Історія астрономії. 2-ге, виправлене видання.–
Івано-Франківськ: “Гостинець”, 2006. – 652 с.
Огляд розвитку уявлень про навколишній Всесвіт та збага-
чення й удосконалення методів його дослідження з найдавніших
часів до середини 90-х років ХХ ст.

ISBN 966-8207-56-4

     В.I.Мельник
«Зняття з хреста» Осипа-Романа Сорохтея

«Зняття з хреста» – винятковий твiр у спадщинi Осипа-Романа Сорохтея (1890-1941), галицького митця, що працював у Станіславі (Івано-Франківську). Усвідомлення феномену творчості художника, незважаючи на виставки й окремі публі­ка­ції останніх років, ще попереду.1

«Зняття з хреста» досі залишається маловідомим в колі дослід­ни­ків нового українського мистецтва твором майстра.
Він не зафіксованийЧитати даліCollapse )
П. О. Максимов
Про докириличне слов’янське письмо
I
Питанню, зазначеному у заголовку, присвячено чимало  наукових праць. Проте новi текстологiчнi та лiнгвiстичнi спостереження дозволили дещо по-новому прочитати й осмислити основнi  джерела вiдомостей про дохристиянське письмо у слов’ян. Зокрема, йдеться  про способи транскрипцiї iншомовних слiв у старослов’янських текстах.
Щодо виникнення старослов’янського письма найбiльш усталеною є думка, згiдно якої «у слов’ян докирило-мефодiївської доби iснували рiзнi локальнi види письма у виглядi рисок i зарубок, а також невпорядкованого латинського та грецького письма. Перше  упорядковане слов’янське буквено-звукове письмо створив Костянтин, але через те, що кирило-мефодiївськi рукописи не збереглися, а Храбр згадує лише одну слов’янську азбуку, не вказуючи, яка саме мається на увазi, у славiстицi точилися дискусiї навколо питань, яка з обох старослов’янських азбук давнiша i яка створена Костянтином». 1
Наведемо уривок з вiдомого творуRead more...Collapse )
                              П.О. Максимов 
“Слово о погибели Рускыя земли” –
твiр  Галицько-буковинської   лiтературної школи ХII–ХIII ст.
Слово о погибeли Рускыя зeмли” iснує у двох списках:  перший (ХV ст.), знайдений у 1892 р. Х.М.Лопарьовим, збе­рiгається у Державному архiвi Псковської обл.;1 другий, вiдкритий у 1933 р. I.Заволоко серед матерiалiв Гребен­щи­ковсь­кої общини старо­об­рядцiв у Ризi, датується ХVI ст. i зберiгається в IРЛI АНР.2 “Обидва списки ... дуже близькi один до одного i мають єдиний архетип ХVст.; вiдмiнностi мiж Пе­чер­ським i Ризь­ким списками є лише у написаннi окремих слiв.”3  “За­го­ло­­вок пам’ятки “Слово о погибeли Рускыя зeмли и по смeрти вe­ли­ко­го князя Ярослава” читається тiльки у першому списку”.4 Обидва списки передують у знай­дених рукописах “По­вec­ти о жи­тии Aлeксандра Нeвского”. Перша публiкацiя була здiйснена за Пе­черським списком у 1892 р. Х.М.Лопа­рьо­вим.5  Згiдно ус­та­леної думки6, цей твiр є уривком (вступом або пер­шою части­ною) невiдомої пам’ятки про монголо-татарську навалу на Русь. Iдейна спрямованiсть, сти­лiстика, поетична образнiсть та па­ра­ле­ль­­нiсть словосполучень i зворотiв вказують на близкiсть цього тво­ру до “Слова о полку Iгоревiм”. Час написання: 1238–1246 роки.7  Бiльшiсть дослiдникiв вважає, що твiр було напи­са­но у пiв­нiчно-схiднiй Русi, але автор був пiвден­но-руського похо­дже­ння. Для iлюстрацiї за­га­ль­но­виз­на­но­го тлумачення тексту наведемо ури­вок перекладу пам’ятки.8 Щоб полегшити усвiдом­лен­ня змiсту тлумачного перекладу, фрагмен­ти з коментаря вставленi в текст у квадратних дужках.
  
Читати даліCollapse )

П. О. Максимов

Исторические и литературные источники “Сказки о царе Салтане...” А.С.Пушкина

Сюжет "Сказки о царе Салтане.."1 записан поэтом в 1822 г. в Кишиневе. Несмотря на известность, обстоятельства со­здания произведения остаются малоизученными. Для ре­шения вопросов, указанных в заглавии, обратимся к тексту и рассмотрим происхождение имен персонажей. Обращает на себя внимание значительная этническая разнородность. Например, из текста следует, что Салтан — царь христианской страны, хотя его имя явно восточного происхождения. Однако это мнимое затруднение облегчает поиск, так как из христианских госу­дарств оно распространено лишь в Венгрии (Золтан). Вспомнив о месте записи сюжета, нетрудно установить происхождение про­звища Бабариха: по-румынски Вabarisa — ведьма. Славянское происхождение других прозвищ — очевидно. Следует отметить, что такое сочетание имен позволяет сделать несколько неожи­данный вывод — все имена связаны с народами дунайско-черно­морского региона.

Читати даліCollapse )

П. О. Максимов
УДК 418.1:398.87                         
Галицько-буковинська лiтературна  школа  ХII–ХIII ст.  (друга частина)
I. Буковинськi iсторичнi пiснi  епохи князя
Володимира Ярославовича Галицького
(1187–1198 рр.)

   “Ой тури, тури, буйнiї звiрi”6
                               Ой тури, тури, буйнiї звiрi,
                                 Що там чувати в нашiм Пiдгiр’ї?
                                 Ой брате, брате – добре чувати –
                                 Ходить свiтлицев Божая мати.
                         5    Ой ходить, ходить, столи вкриває,
                                 В золотi куби вина зливає.
                                 Ой гоя, гоя, золотi куби,
                                 буде з вас пити синок мiй любий.
                                 Ой буде, буде, але не нинi,
                10    Бо вiн сьогоднi в княжiй гостинi.
                                 Ой гостить, гостить, кубами дзвонить,
                                 Царському столу кучерi клонить.
                                 Ой царю, царю, нiмецький княже,
                                 Вiдпусти мене в Пiдгiр’я наше.
                        15       Ой пiдеш, пiдеш, пiдеш, дружино,
                                 Але, як вип’еш червоне вино.
                                 А на цiм словi – бувай здорова,
                                 Бувай здорова, ненечко моя.
                                 Та й не журися за свого сина,
                        20    Твiй син ся має, як гай-калина!
                                 А гай-калина сiм рiк не цвила,
                                 В шовковi трави гiлля клонила.
                                 Гiлля клонила, та все низенько
                                 Та все до тебе, ти, моя ненько.
   читати даліCollapse )

Profile

tretyak_igor
подорожі позбавляють від ілюзій
Website

Latest Month

June 2018
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel